ГВОЗДИ́К, а, ч. (перев. мн.).
Те саме, що повня́к.
На голову положили ще віночок.., що самі [дружки] зв'язали, то з жовтих гвоздиків та з ромену, та з різних цвітків (Г. Квітка-Основ'яненко);
Гвоздиків пішлю Вам з Русова, з города моєї мами (В. Стефаник);
* У порівн. Хлопець, як явір, чорнявий, гарний, як гвоздик (І. Нечуй-Левицький).
ГВО́ЗДИК, а, ч., рідко.
Зменш. до гвоздь 1; цвяшок.
* У порівн. Кібчики, неначе гвоздиком прибиті, на однім місці махають крильцями, виглядаючи добичу (О. Стороженко).
Rzeczownik
гвоздик m
gwoździk m
гвоздика f
Biologiczny goździk m
gwoździk m
-а, ч. (перев. мн.).
Те саме, що повняк.
• vinutė (2)
1. nubb
• hřebíček
• malý hřebík