НЕЗГРА́БНИЙ (який не має спритності й легкості в рухах), НЕДОЛА́ДНИЙ, НЕОКОВИ́РНИЙ розм., НЕВМІ́ЛИЙ, НЕВПРА́ВНИЙ, НЕЗРУ́ЧНИЙ рідше; НЕПОВОРОТКИ́Й, ВАЙЛУВА́ТИЙ, МІШКУВА́ТИЙ розм., РОЗВА́ЛЬКУВАТИЙ розм., ТЮХТІЮВА́ТИЙ розм., ВАХЛАКУВА́ТИЙ розм., МАМУЛУВА́ТИЙ розм., ХАМУЛУВА́ТИЙ розм. (повільний, незграбний у рухах); НІ́Я́КОВИЙ (незграбний, неповороткий через сором'язливість); ВЕДМЕДКУВА́ТИЙ (ВЕДМЕДИКУВА́ТИЙ) розм. (перев. про дітей). Не хотілось показувати себе незграбним, вайлуватим. І він поспішав, а виходило ще гірше (І. Цюпа); Хлопці відразу ж почали борюкатись, кожухи, темна спецформа робили їх неоковирними, вайлуватими (О. Лупій); Перед очима в Панаса невідступно стояла постать гладкого пана у постолах, сама серед поля, невміла і безпорадна (М. Коцюбинський); Стадницький, повернувши на шлях, терпляче очікує невправного вершника (М. Стельмах); — Якась ти неповоротка, Надько, — бурчав. — Усе в тебе з рук падає, нічого ти до пуття не можеш довести... (Є. Гуцало); Інженер стояв серед кімнати, заклавши за спину руки. Товстий, мішкуватий і здивований (І. Ле); Зовсім навпаки йому був Жук: такий же чорний, такий же розвалькуватий, такий неохайний біля себе, як і давно! (Панас Мирний); Тут, на річці, Сирота не видавався таким тюхтіюватим. Спритно підтягнув човна, одним ударом увігнав у пісок короткого ломика, прип'яв човна (Ю. Мушкетик); Левада добре пам'ятав його високу мамулувату постать (І. Кириленко); Бурлаки ледве совали руками. Кухар і отаман мовчки осміхались.., дивлячись на хамулуватих неповертайлів-хліборобів (І. Нечуй-Левицький); Ніяковий, сутулий, в гімназичній Наївній формі, мрійник і позер.. — Такий я був у Корсуні, над Россю (М. Рильський); Враз зникає його сором'язливість. Він уже не ведмедикуватий хлопчина з дубовими плечима (О. Донченко).
НЕЗРУ́ЧНИЙ (не зовсім придатний, погано пристосований для користування), НЕВИГІ́ДНИЙ. Високо над ними хмурилось зчорніле лице убогого Спаса, що ледве витикалось з кованих, багатих риз, важких і незручних (М. Коцюбинський); (Мати:) І що се за манаття на тобі? Воно ж і невигідне при роботі (Леся Українка).
НЕЗРУ́ЧНИЙ (морально неприємний, обтяжливий для кого-небудь), НІ́Я́КОВИЙ, КОНФУ́ЗНИЙ розм. (який призводить до незручного становища). — Вам, певно, сподобається наше Закарпаття, — згодом сказав їй Небесник, щоб порушити незручну тишу (М. Томчаній); Незручне становище; В аудиторії запала ніякова мовчанка (Є. Гуцало); Маковейчик, оглянувшись, мало не скрикнув з несподіванки. Перед ним стояв, як йому здалося, той самий.. румун, з яким він мав випадкову і конфузну зустріч на висоті (О. Гончар).
НЕСПРИЯ́ТЛИВИЙ (про час, умови, обстановку тощо — який не сприяє кому-, чому-небудь), НЕВИ́ГІДНИЙ, НЕЗРУ́ЧНИЙ. — Говорили ми про це з паном Станіславом Жолкевським під час комісії, але умови були дуже несприятливі для подібних розмов (З. Тулуб); Якийсь час панувала вкрай невигідна для Чорного тиша (Д. Міщенко); Обминаючи в коридорі групу чоловіків, Ольга почула, як один з них обурювався, що вибрано саме такий незручний час, до того ще й будній день (Ірина Вільде). — Пор. 1. невда́лий.
НЕЗРУ́ЧНИЙ, а, е.
1. Погано пристосований для користування ним, перебування в ньому і т. ін.; невигідний.
[Федон:] Антею! Заспівай епіталаму! (Антей спиняється, спускає руки і схиляє голову. Пауза). [Меценат:] Антею, що тобі? Чи ти недужий? Чи, може, ліра ся тобі незручна? (Леся Українка);
Стахурський швидко вмився під незручною крапельницею (Ю. Смолич);
Всі ці комодики, етажерки, тумбочки, крісельця, диванчики .. чомусь нагадують мені поперелякуваних овець, загнаних вовчим переслідуванням у тісну й незручну кошару (П. Колесник);
// Позбавлений звичності, природності (про позу, положення і т. ін.).
Потім став [Сава] малювати. Але робота не дуже клеїлася. Катря у незручній незвичній позі .. стояла надто напружено (А. Головко).
2. Який робиться не тоді, коли треба, не відповідає обстановц; недоречний.
Настоював [о. Василь], щоб хлопця не записували [до школи]. Це сердило Раїсу, та при людях вона уважала незручним нагадувати попові свої права (М. Коцюбинський);
Щоб чимось заповнити незручну мовчанку, .. розповідала [Докія Петрівна] (А. Головко).
3. Позбавлений вправності, спритності і т. ін.; незграбний.
– Для недотепного, незручного, для такого, що не має щастя, то воно добре [ділитися з компаньйонами своїм заробітком] (І. Франко);
Незручна дівчина;
// Який свідчить про чию-небудь невправність, неспритність.
Циган порається під кущем, незручними рухами обтрушуючи з нього росу (М. Коцюбинський).
4. Який не підходить для чого-небудь, не задовольняє когось.
Обминаючи в коридорі групу чоловіків, Ольга почула, як один з них обурювався, що вибрано саме такий незручний час, до того ще й будній день (Ірина Вільде).
-а, -е.
1) Погано пристосований для користування ним, перебування в ньому і т. ін.; позбавлений зручності. || Позбавлений звичності, природності (про позу, положення і т. ін.).
2) Який робиться не тоді, коли треба, не відповідає ситуації.
3) Позбавлений вправності, спритності і т. ін.; незграбний. || Який свідчить про чию-небудь невправність, неспритність.
4) Який не підходить для чого-небудь, не задовольняє когось.
(про річ) unhandy; (про місце, положення) uncomfortable; (про обставини, становище та ін.) awkward, inconvenient, unpleasant
опинитися в незручному становищі — to be (to find oneself) in awkward situation
¤ незручні умови -- неудобные условия
¤ незручний для виконання -- неудобный для выполнения
незру́чний
[неизручнией]
м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і
[nezrucznyj]
прикм.
niewygodny
【形】 不方便的, 不舒适的, 不便利的; 受拘束的, 受限制的
Obekväm, ohandgriplig, oläglig
Ubekvem, uhåndgripelig
Ubekvem, uhåndgribelig
Незру́чний, -на, -не
Нязручны