ЗАНЮ́ХАТИ

ЗАНЮ́ХАТИ, аю, аєш, док., перех., діал. Почути нюхом (про тварин). — Ану, чи занюхають мене собаки крізь деготь [дьоготь] і солому? (Фр., VIII, 1952, 265); Отож ніхто хлопців не видів [у саду]. Занюхав їх тільки молодий пес Гектар і гавкнув (Март., Тв., 1954, 147). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 235.