ВИШКІРЯТИ

ВИШКІРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, ВИШКІ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ШКІРИТИ, рю, риш, док., що, розм.

Розсуваючи губи, розтуляючи рот, пащу, відкривати, показувати зуби.

Пес, прип'ятий біля буди, не встає зі свого леговища, а, побачивши його [комісара], вишкірює зуби (І. Франко);

Акула важко дихає розтуленою пащекою і вишкіряє три ряди зубів (Л. Смілянський);

Вовк озирнувся на нас, сердито вишкірив зуби (О. Копиленко).

◇ (1) Вишкіря́ти (вишкі́рювати, шкі́рити, щи́рити) / ви́шкірити (ви́щирити) зу́би, зневажл.:

а) (до кого і без дод.) сміятися, усміхатися.

На ринку стоїть комедіянтська буда; якісь страшні музики вигравають у ній, страшні бестії вишкірюють зуби з полотен буди, і якась панна воскова гримає в брязкучі тарелі (В. Стефаник);

А Калістрат Пилипович пихкає цигаркою й усміхається... – І чого б я ото зуби шкірив? Он в газетах пишуть, що озимина підгуляла, що шкідник насувається (Остап Вишня);

Враз дама дожовує, ковтає і премило вишкіряє золоті зуби до Юри (Ю. Смолич);

– Ти чого, підмагачу, зуби шкіриш? – дивується дядько Микола (М. Стельмах);

У Джантемира відлягло від серця: отже, можна спокійно сидіти на Орі до весни, і він із непідробною радістю вищирив свої рідкі жовті зуби (З. Тулуб);

Військо! Лаврентій єхидно вишкірив зуби: яке то військо? Отара овець! (А. Хижняк);

Стиляга удавано здивувався: – Що, важний птах? Може, вихователь який? Тепер уже всі глянули на Миколу, вишкірили зуби, сміються (Ю. Збанацький);

б) робити грізний вигляд.

Ще й, на моє нещастя, прийшла мені на думку та страшна тітка Наталія: так-таки, неначе вона стоїть передо мною та вишкіряє зуби (І. Нечуй-Левицький);

А коли він [прапорщик] блимнув білками і вишкірив зуби, Василько зі страху аж скрикнув (П. Панч);

Юля, щоб не трудити ніг, сіла на дривітню. Андрій люто вишкірив зуби і гримнув, щоб вона встала (Григорій Тютюнник);

в) (на кого і без дод.) злісно накидатися на кого-, що-небудь, виступати проти когось, чогось.

– Дарма що ми мужики, а несправедливої кривди не потерпимо. Петрова відповідь, видно, сподобалася козакові. – Ге, та ти, парубче, вмієш, як я бачу, й зуби вишкіряти, – відповів він уже лагіднішим тоном (М. Старицький);

– Братова часто вишкіряла зуби на невістку, бо вона мало допомагала їй по господарству (з газ.).

ВИШКІРЯ́ТИ (про зуби, ікла — розсуваючи губи, розтуляючи рот, пащу, відкривати, показувати), ВИШКІ́РЮВАТИ, ВИЩИРЯ́ТИ, ВИСКА́ЛЮВАТИ, СКА́ЛИТИ рідше, ОЩИРЯ́ТИ рідко, ЩИ́РИТИ, ВИСКАЛЯ́ТИ рідше, ОСКА́ЛЮВАТИ рідше, ОСКАЛЯ́ТИ рідше, ОШКІРЯ́ТИ розм., ОШКІ́РЮВАТИ розм., ВИТРІЩА́ТИ розм. — Док.: ви́шкірити, ви́щирити, ви́скалити, ощи́рити, оска́лити, ошкі́рити, ви́тріщити. Акула важко дихає розтуленою пащекою і вишкіряє три ряди зубів (Л. Смілянський); Самурай починає відступати великими кроками, зігнувшись і вишкіривши зуби (О. Довженко); Осавула.. спав міцним сном, аж рота роззявив і вищирив зуби (І. Нечуй-Левицький); Вовк вискалив зуби й осів на задні лапи (М. Коцюбинський); Стриба Рябко, вертить хвостом, Неначе помелом, І знай, дурненький, скалить зуби Та лиже губи (П. Гулак-Артемовський); Воловик ощирив ікла, засміявся (Г. Епік); — Уже чоловіки тепер і жінки не мають повного права бити! — щирив Гнида зуби (А. Головко); Опришок.. засміявся, оскалюючи зуби (Г. Хоткевич); З річки випорснув і зуби Ошкіряє чорний сом (В. Бичко); Нагнулося (страховисько).. і витріщило білі ікла (Я. Качура).

【未】 口 龇(牙), 张口露(齿)

Вишкіряти зуби 龇牙; 咧着嘴笑

в спол.

вишкіряти зуби — to grin; to show one's teeth

Вишкіря́ти, -ря́ю, -ря́єш; ви́шкірити, -рю, -риш; ви́шкір, -кірте = вискіря́ти, ви́скірити

див. шкірити