ОПАНЧА.См. Епанча.
ПЛАЩ (верхній широкий безрукавий одяг), ОПАНЧА́ заст., ОПАНЧИ́НА розм., заст., МА́НТА діал.; МА́НТІЯ (такий одяг, що спадає до землі); ПОРФІ́РА (довга пурпурова мантія). Брудом страшенним укритий Харон: ..Плащ той забруднений грубим вузлом йому висить на плечах (переклад М. Зерова); Причепив (Василько) до пояса меч, зверху надів опанчу і пішов за Данилом (А. Хижняк); На козаку, бідному летязі,.. Опанчина рогожовая, Поясина хмеловая (дума); Ой сиджу я, сиджу, на палаш приперся, манта ми широка, полами утерся (Ю. Федькович); На знак жалоби.. члени ордену носять траурний одяг — синьо-зелені мантії (Ірина Вільде).
ОПАНЧА́, і́, ж.
Старовинний верхній одяг у вигляді широкого плаща.
Гола шия і грудина [в чабана]; А з кремезного плеча Висне з стравою торбина І широка опанча (Я. Щоголів);
Василько взув постоли, одягнув темну сорочку й кафтан, .. зверху надів опанчу і пішов за Данилом (А. Хижняк).
-і, ж.
1) Давньоруський верхній одяг, що мав вигляд широкого довгого плаща або бурки.
2) Старовинний український верхній чоловічий і жіночий одяг до стану з рукавами і відлогою.
Rzeczownik
опанча f
opończa f
ОПАНЧА.См. Епанча.
[opancza]
ж.
opończa
Опанча́:
— старовинний верхній одяг у вигляді широкого плаща [43]