КРЕМІ́ННЯ, я, с.
Збірн. до кре́мінь 2.
З того часу заржавіла січова рушниця, злігся порох, розгубилося креміння (Панас Мирний);
Всипана кремінням дорога спускалася між двох вигонів (І. Микитенко);
Камені будуть тобі подушкою, спатимеш на піску й кремінні, житимеш у пітьмі (П. Загребельний).
-я, с.
Збірн. до кремінь.
Кремі́ння, -ння, -нню, -нням
Скалка