КЛОПІТЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Стос. до клопоту (у 1 знач.).
Його Хівря – така клопітлива та неспокійна (Панас Мирний);
Метушаться за віконцем клопітливі ластівки (Н. Забіла);
Бджоли – клопітливі хазяйки, поспішали по мед до квітів (О. Іваненко);
Це були не ті жінки, яких вона звикла бачити все своє життя – клопітливих трудівниць (Ю. Збанацький);
Ніколи нікому не докучав [Кайдан] і сам не любив клопітливих докучливих людей (Ю. Мушкетик).
2. Пов'язаний з клопотами (у 2 знач.), турботами.
Микола Степанович .. вперше за цей тривожний, клопітливий тиждень відчув полегкість (Б. Антоненко-Давидович);
Оживав вітрячок, і всі знали, що в країні Довгих Озер почалося клопітливе, невсипуще лісове життя (В. Близнець);
З того вечора до клопітливих материнських обов'язків долучився ще один: розбирати доччину писанину (М. Олійник);
// Незручний, скрутний.
Пан маршалок ставлять мене в клопітливе положення (І. Франко);
Дивиться [Довбуш] визивно в Дзвінчині очі, а ця закриває їх віями й опускає вниз. Хвилину клопітлива мовчанка (Б.-І. Антонич).
3. Наповнений неспокоєм, тривогою, турботами, різними справами (про час або те, що триває в часі).
Один по одному завмирали всі клопітливі звуки села. Надходила ніч (М. Старицький);
Перед його очима виводила [думка] обстави городського життя, бучного, шумливого, клопітливого (Панас Мирний).
ДБАЙЛИ́ВИЙ (який дбає, турбується про когось, щось), ТУРБО́ТЛИВИЙ, КЛОПІТЛИ́ВИЙ, ПИ́ЛЬНИЙ, УВА́ЖНИЙ, ДБА́ЛИЙ розм., ДБА́ЙНИЙ діал.; БЕ́РЕЖНИЙ, КУКІ́БЛИВИЙ діал., КУКІ́БНИЙ діал., ПАЗОВИ́ТИЙ діал., ПОКЛА́ДНИЙ діал. (який уміє берегти, зберігати щось). Із поля дівчина утомлена прийшла І, хоч вечеряти дбайлива кличе мати, За сапку — і в квітник (М. Рильський); Видатний майстер російського театру (К. С. Станіславський) завжди був уважним і турботливим другом українського мистецтва (А. Бучма); Ні, це були не ті жінки, яких вона звикла бачити все своє життя, — клопітливих трудівниць, добросердечних господинь... Це були ув'язнені (Ю. Збанацький); Онися дуже любила своїх онуків і гляділа їх як найпильніша нянька (І. Нечуй-Левицький); Сувора (тітка) і, здається, сухувата. Але уважна, сердечна, мов рідна мати (А. Хижняк); Хто дбалий, той до всього здалий (І. Франко); (Руфін:) Вона пішла по лікаря для мене. (Круста:) Яке-то щастя мати жінку дбайну! (Леся Українка); Кукібна молодиця (Словник Б. Грінченка); Він був покладний і запопадний чоловік, але був крутий на вдачу (І. Нечуй-Левицький).
-а, -е.
1) Який постійно клопочеться, проявляє турботу, схильний до клопотання.
2) Пов'язаний з клопотами, турботами. || Трудний, скрутний.
3) Наповнений неспокоєм, тривогою, турботами, різними справами тощо (про час або те, що триває в часі).
[kłopitływyj]
прикм.
kłopotliwy
【形】
1) 繁忙的, 张罗的, 奔忙的
2) 麻烦的, 费事的
(про людину) busy, bustling, fussy
Клапотны