ПОГРИ́МАТИ

ПОГРИ́МАТИ, аю, аєш, док. Гримати якийсь час. Погримала на його Мотря, налякала, що бозя битиме, коли таке буде робити (Мирний, II, 1954, 51); Оце він, власне, й хотів сказати. Пожену [худобу пастися], мовляв, а ти погуляй з подругами. А то в жарт погримав (Головко, І, 1957, 107). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 723.