МЕ́РВА, и, ж., діал.
М'ята, терта або зопріла солома.
Лукина .. висмикнула з хлівця з загати жменю потерті та мерви (І. Нечуй-Левицький);
Коли відчинились хатні двері, на Кузьму війнуло тяжким духом перепрілих онуч, перестоялих в цеберці помий та аміачних випарів від мерви, на якій, згорнувшись калачиком, лежало теля (А. Іщук).
Ме́рва:
— м'ята, терта солома [4;52;XII]
— перетерта солома [14]
— перетерта, прогнила солома [22]
— терта солома [III,IV]
— тут: угноєння [44-2]
— Мерва — це не «терта солома» (533), бо така в галицьких говірках і на Бойківщині називається трина, а зім’ята, пом’ята солома. [MО,IV]
-и, ж., діал.
М'ята, терта або зопріла солома.
див. болото; залишок