ПРОРО́ЧИЙ (який пророкує що-небудь; який є ознакою, прикметою чогось або в якого є ознаки, прикмети того, що відбудеться, станеться), ПРОРО́ЦЬКИЙ, ПРОВІ́СНИЙ рідше, ВІ́ЩИЙ заст., поет., ВІЩУ́НСЬКИЙ заст. Не вірю я в твої слова пророчі, Не вірю я ніякій ворожбі! (Д. Павличко); Не смійся, що живу з пророчою журбою; Я знав: удар судьби мене не обійде (переклад А. Малишка); Пророцький дар у тебе лиш на те, Щоб іншим край обіцяний вказав ти, А сам не входив у житло святе (І. Франко); Поперед інших стяг новий неси, Карай насильство своїм словом віщим (П. Грабовський).
ПРОВІ́СНИЙ, а, е.
Який віщує що-небудь; пророчий.
-а, -е.
Який віщує що-небудь; пророчий.
Прові́сний, -на, -не