СТИСКА́ТИ, а́ю, а́єш, СТИ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок., СТИ́СНУТИ, ну, неш; мин. ч. стис і сти́снув, ла, ло; док.
1. що. Давленням, тисненням зменшувати в об'ємі що-небудь, ущільнювати щось.
Будь-яке тіло можна стиснути, значить, частинки розміщуються не щільно, а на деяких відстанях одна від одної (з навч. літ.);
– Возьми перше стисни камінь – Як води добудеш, То тоді ти і без бійки Найсильнішим будеш!.. (С. Руданський);
// безос.
Пресом сіно стиснуло;
// Діючи на пружні тіла, укорочувати їх.
Стальну пружину можна стискувати й розтягувати (з навч. літ.);
// перен., розм. Зменшувати, скорочувати в обсязі.
Велич і масштабність подій змушувала мене стискувати матеріал [у фільмі “Арсенал”] (О. Довженко);
Стиснути написане;
// перен., розм. Скорочувати в часі.
Стиснути строки будівництва шкіл.
2. кого, що. Міцно обхопивши, здавлювати кого-, що-небудь.
Іван сидить, опершись плечима в дошку, а ногами стискає дійницю (М. Коцюбинський);
Стискаючи долонями скроні, підходить Ніна до вікна (О. Донченко);
Одною рукою стискував [Оксен] рукоятку автомата, другою дуло (Григорій Тютюнник);
Руками вона його як стиснула за шию, так і замерли руки – впились (Марко Вовчок);
Капітан аж зубами заскреготав і щосили стиснув у долонях поруччя крісла (І. Франко);
Журиться [Фесюк], страхаючись завтрашнього дня .. Мов обценьками, стиснув рукою підборіддя (М. Стельмах);
// Міцно тримати щось (у руці, під пахвою і т. ін.).
У руці стискаючи гранату, умирала дівчина в саду... (В. Сосюра);
Він так стискував держак вил, що рука зблідла й тремтіла (О. Копиленко);
Стиснувши під пахвою мольберт, .. я прискорив кроки (М. Томчаній);
// розм. Обіймати кого-небудь.
[Поет (палко стискає її):] Без тебе жити годі (Леся Українка);
* Образно. У 1921 році країну стиснули у смертельних обіймах голод і розруха (з наук.-попул. літ.);
// Щільно оточувати з усіх боків.
Обабіч стискали нас дошки й жердини тинів та парканів, а над нами нависали стелею віти густих волоських горіхів та листя акацій (І. Муратов);
Мене стиснула юрма пасажирів (М. Коцюбинський);
7 серпня шлюп стиснула крига, і він змушений був 9 серпня вийти з Льодовитого океану (з наук.-попул. літ.);
// військ. Затискувати в тісний простір, брати в оточення.
Загальновійськові з'єднання .. завдавали ударів, щоб розгромити угруповання ворога, і поступово стискали його (з газ.);
– Відступати на Київ? Ви хочете, щоб Денікін з Бахмача, а Петлюра з Коростеня стисли нашу армію і знищили? (О. Довженко);
// Звужувати русло потоку, річки і т. ін.
Зелені гори похмуро звисали над водою і чимдалі дужче стискали вузьке річище (С. Журахович);
// Щільно облягати (про одяг, взуття).
Светр стискав пружинами (Григорій Тютюнник);
Молода вже вбралась до вінця .. Нова сукня стиснула її повне викохане тіло (І. Нечуй-Левицький);
// перен. Сковувати (про мороз, холод).
Землю нещасну вдень дощиком мочить [березень], А на ніч морозом лютим стискає (М. Коцюбинський);
Сопки доокола Лютий холод міцно стис (П. Грабовський).
3. тільки 3 ос., що і без дод. Здавлювати (у грудях, горлі), утруднюючи дихання.
Надвечірня духота .. стискала груди (Іван Ле);
Біль стискував горло, туманив очі (Є. Кравченко);
Щось болюче стиснуло груди хворому (З. Тулуб);
// безос.
А Стецько й справді мов умирав; дух йому перехопило, горло стиснуло (Б. Грінченко).
4. що. Щільно з'єднувати, стуляти (губи, повіки і т. ін.).
Вона боялася, щоб не скрикнути, боялася зітхнути та все міцніше й щільніше стискувала зуби (Панас Мирний);
Майстер .. дивився спідлоба, міцно стискував тонкі синюваті губи (Ю. Збанацький);
Мабуть, за досаду йому стало, що трохи мов зневажений зостався... уста стиснув і голову підняв гордо (Марко Вовчок);
Він скрипнув зубами і так стис щелепи, що його боляче шпигонуло в скроні (Григорій Тютюнник).
5. що. Зводити докупи, притискаючи один до одного (пальці, руки); зціплювати.
Вона конвульсійним рухом поклала на себе великий хрест і вдарила поклона, стискаючи міцно руки (М. Коцюбинський);
Вівчарик на ґерлиґу похиливсь, Стиснув руки, побілів, слізьми обливсь (Я. Щоголів);
// Зсовувати, морщити (брови).
Він тільки стиснув .. брови і все рубає знов і знов (В. Сосюра).
(1) Стиска́ти (сти́скувати) / сти́снути в обі́ймах кого – обіймати кого-небудь.
Олександр Івашко довго не міг звикнути до тої пошани, якою його оточили в тилу і на фронті. Він червонів від поглядів, од привітань і особливо, коли його стискували в обіймах товариші по взводу (П. Панч);
(2) Стиска́ти (сти́скувати) / сти́снути кула́к (кулаки́, кулачки́) – те саме, що Затиска́ти / зати́снути кула́к (кулаки́, кулачки́) (див. затиска́ти).
Мажуга підіймає руку, наче голоблю, стискає кулак і викидає з запалих грудей, наче з безодні: – Бастувать будем (М. Коцюбинський);
Лаврін .. стискував кулаки: – Розгулялися з доброго дива! (О. Донченко);
Люто наступає гусак, а воно, мале хлоп'я, стиснувши кулачки, іде на того гусака (О. Гончар);
(3) Стиска́ти (сти́скувати) / сти́снути остро́гами [коня́] – притискаючи до боків коня остроги, спонукати його скакати швидше.
Данило чимдуж стискав острогами коня (А. Хижняк);
Ой, як стисне козак Нечай Коня острогами, За ним ляхів сорок тисяч З голими шаблями (з думи);
(4) Стиска́ти (сти́скувати) / сти́снути плечи́ма – те саме, що Зво́дити / звести́ плечи́ма (див. зво́дити).
Говорить [Мирон] таке, що старші як почують, то тільки плечима стискають (І. Франко);
Гриць стис плечима. – Я на ніякий ґрунт не підписувався (Л. Мартович);
(5) Стиска́ти (сти́скувати) / сти́снути ру́ку (па́льці, доло́ню і т. ін.) :
а) (кого) тиснути кому-небудь руку під час зустрічі, прощання, знайомства, вираження якогось почуття і т. ін.
Товариші прощаються з селянами, стискують руки, цілуються (С. Васильченко);
– Так чому ж не б'ємо ми хозар і печенігів? – знову запитує Святослав, і дуже, скільки в нього є сил, стискує руку Асмуса (С. Скляренко);
Стиснув [чоловік] міцно за руку Каленика Романовича, скрикнув: – Скільки літ, скільки зим! (І. Сенченко);
Ми познайомились. Сергій Сергійович міцно стис мою руку (Є. Кравченко);
б) (тільки недок.) уживається як формула закінчення листа, записки і т. ін.
Щиро стискаю Вашу руку, до побачення чи на прощання, се вже як трапиться! Л. Косач (Леся Українка);
Простіть, що на сей раз пишу так коротенько .. Сердечно стискаю руку. Ваш М. Коцюбинський (М. Коцюбинський);
(6) Сти́снувши зу́би:
а) виявляючи велику витримку, стійкість; напруживши всі сили.
Стиснувши зуби, мовчки, з неймовірною чіткістю виконували моряки команду, розуміючи, що від цього залежить їх життя (З. Тулуб);
б) не виявляючи почуття гіркоти, незадоволення, обурення і т. ін.
Варт було сусідам .. побалакати .. між собою за обідом, що от, мовляв, .. не хоче племінниці до школи віддавати.., – і Скоробагатько, стиснувши зуби, віддав Пашку до школи (Г. Хоткевич).
◇ Зці́пити (сти́снути, зати́снути) зу́би (гу́би, уста́ і т. ін.) див. зці́плювати;
(7) Стиска́ти (сти́скувати) / сти́снути се́рце кому – хвилювати, непокоїти кого-небудь.
Жаль за загубленим щастям, немов кліщами, стискував йому серце (Л. Яновська);
Дорога завертає. Юра іде. Якесь передчуття стискає .. йому серце (Ю. Смолич);
Сти́снути за се́рце кого.
Мене щось стисло за серце (І. Франко);
Сти́снути ко́ло се́рця кого.
Настю стиснуло щось коло серця .. Вона ніби бачила, як Денис десь блукає на далеких степах (І. Нечуй-Левицький).