ШПИГИНА́Р, ШПИҐИНА́РЬ, ю, ч., заст.
Скипидар.
– Коли це ввечері як ухопить мене [болість]... Горенько! Я й шпигинарю, я й дьохтю – не легша, а все гірша та гірша (Л. Яновська);
Так-то воно так. А все ж... Чому я таки не повіз був ні разу її [в лікарню]? Шпигинар з крамнички... всі її ліки були (А. Тесленко).
-ю, ч., заст.
Скипидар.
Шпиг[ґ]ина́р, -ру, -рові