ВИСПІ́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́СПІВАТИСЯ, аюся, аєшся, док.
1. Виливати, передавати свої почуття в пісні, співі.
– Мені було так тяжко на душі... я мусила виспіватися! (О. Кобилянська);
// перен. Відтворюватися в пам'яті, уяві, сприймаючись внутрішнім слухом (про пісню, мотив і т. ін.).
В душі моїй сама собою виспівувалася .. ота хвацька солдатська пісня: “В путь... в путь... в путь...” (В. Нестайко).
2. Удосконалювати майстерність співу тренуванням.
Він старанно виспівувався щодня (з газ.).
3. тільки док. Довго співаючи, втратити голос, здатність або бажання співати.
Потьохкував сонно соловейко – виспівався за ніч (Ю. Мушкетик).
4. тільки недок. Пас. до виспі́вувати 2, 9.
З щедрівок, які взимку виспівувались під вікнами добрих людей, я знав, що за плугом навіть сам Бог ходив, а Богоматір носила їсти орачам (М. Стельмах);
Отак узяв би її [скрипку].., пригорнув би й запитав: – Якими піснями виспівується радість? (Іван Ле).
-уюся, -уєшся, недок., виспіватися, -аюся, -аєшся, док.
1) Виливати, передавати свої почуття в пісні, співові.
2) Удосконалювати майстерність співу тренуванням.
3) тільки док. Довго співаючи, втратити голос, здатність співати.
4) тільки недок. Пас. до виспівувати 2), 8).
див. співати