Попаркухо́дець
Попаркуходець ← ход-и(ти) по парк(у) ↔ +у+ о/о
Особа, яка ходить по парку.
Я, певно, теж здаюсь в цю мить Їм за місцевого попаркуходця. …Якщо поета люблять, то любов ця Людей лиш зближує й ріднить (І. Павліха. У Нью-йорківському парку).