ПРОВІ́ЯНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до прові́яти.
– Сьогодні в моїй хаті всю ніч смерч стояв. Наших у дорозі, здається, нікого нема? – Нема, – підтвердила Любка, оглядаючи провіяну наскрізь хату (В. Земляк);
Зерно, раз уже провіяне з полови, в комірчині лежало ворохом (А. Головко);
* Образно. Жартома кажуть, що у нас колектив провіяний, відсортований (з наук. літ.).
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до провіяти. || провіяно, безос. присудк. сл.
(на віялці) winnowed