КЛОПОТУХА

КЛОПОТУ́ХА, и, ж., розм.

Жін. до клопоту́н.

Після довгожданної літньої зливи усі господині поспішали на город, цим клопотухам треба було і чорнобривці садити, і айстри (із журн.);

* Образно. Він радів приходу весни і вітав її тихою .. посмішкою, ніби говорив: “Давай, давай, клопотухо, давай, мила, зачекалися ми тебе...” (І. Рябокляч);

* У порівн. – Як та бідна курка-клопотуха, що знайде зернятко да й те оддасть своїм курчаткам, так і я усе до останнього жупана пороздавала своїм діткам (П. Куліш).

Fussy woman