КУЛА́ЧКИ, чок, мн., заст.
Кулачні бої.
– Ніхто в кулачки не мішайтесь, Кінця од самих дожидайтесь, – Побачим, – візьметь-то чия? (І. Котляревський);
Там колись, кажуть, кулачки були, та такі страшні, що як розпаляться, то й кийками б'ються і чим хто запопаде (Панас Мирний);
Спорт тепер – всенародне явище. Колишні кулачки одійшли в минуле (Остап Вишня);
Вони насувалися один на одного, роздратовані, червоні, розмахуючи руками, ладні кинутися на кулачки (С. Добровольський);
Опісля кулачків вони з Іллею зробилися приятелями (Г. Колісник).
Би́тися навкула́чки (рідко на кула́чки) див. би́тися.
◇ (1) На кула́чках – у кулачному бою.
Не один парубок або чоловік, покуштувавши на кулачках Махамедового “безміна”, похиріє-похиріє та через півроку й на той світ переступить... (Панас Мирний);
Чи, бува, на кулачках, чи там підлізти під бугая й підняти його на собі, – то було дідові раз плюнуть (Остап Вишня).
-чок, мн., заст.
Кулачні бої.
••
Битися на кулачки — брати участь у кулачному бою.
Битися навкулачки, кулакувати; (образн.) гуляти з кулаками.
Виходити, йти навкулачки (на кулачки).
биться на кулачках — se battre aux poings