ПРИСКО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИСКО́РИТИ, рю, риш, док., що.
1. Робити що-небудь швидшим, збільшувати швидкість чогось.
Коні прискорюють біг і веселіше тягнуть бричку (О. Полторацький);
Відчувалося, що човен прискорював рух (М. Трублаїні);
Петрій прискорив ходу, щоб скорше достатися наверх (І. Франко);
Екіпаж прискорив хід і був би викинув своїх їздців, якби погонич раптом не стримав гарячих коней (Я. Качура).
2. Робити що-небудь частішим; скорочувати проміжки між якимись діями.
Потяг набирав ходи, прискорюючи ритми (І. Микитенко).
3. Впливаючи на який-небудь процес, розвиток чогось і т. ін., викликати швидший його перебіг.
– Я думав, що все має свій час і наступає само собою. Прискорювати які-небудь події або об'яви – то нерозумно (О. Кобилянська);
Конспірації короля з козаками, замість викликати турецьку війну, прискорили вибух козацького повстання проти магнатськошляхетського режиму в Речі Посполитій (з наук.-попул. літ.);
// Наближати початок або кінець чого-небудь; скорочувати час настання чогось.
Вітаміни підвищують опірність організму різним інфекціям, а якщо людина вже захворіла – прискорюють одужання (з газ.);
Андрій помер. Зворушення, прощання і подорож прискорили його кінець (О. Кобилянська);
Він сподівався прискорити виїзд на Лебединий острів (М. Трублаїні).
(1) Приско́рювати / приско́рити крок (кро́ки, рідше кро́ку, хо́ду, рідше ходи́, хід) – іти швидше.
Я прискорюю крок. Павлик ледве встигає за мною (Ю. Збанацький);
Побачивши важкі зубчасті мури, прискорює він кроки (З. Тулуб);
Старшина прискорив трохи кроку, та не дуже (Б. Лепкий);
Передчуваючи щось недобре, я прискорив ходу й через одчинені навстіж двері увійшов до покоїв, де теж товклися хтозна-чого чужі засмучені знайомі й незнайомі люди (Б. Антоненко-Давидович);
Коні без принуки прискорили хід (Б. Лепкий);
Світиться в гетьманськім кабінеті і в сусідних покоях. Затривожився і прискорив ходи (Б. Лепкий).
◇ (2) Приско́рювати / приско́рити ходу́ – починати йти, їхати швидше.
[Паріс:] Я хутко повернуся... (Дедалі все прискорює ходу і хутко зникає в брамі царського двору) (Леся Українка);
Мисливець прискорив ходу (В. Владко).
ПРИСКО́РЮВАТИ (збільшувати швидкість якоїсь дії, процесу; робити коротшими проміжки між окремими етапами, моментами чогось), ПРИШВИ́ДШУВАТИ, ФОРСУВА́ТИ, ПІДГАНЯ́ТИ (ПІДГО́НИТИ) розм., ПІДХЛЬО́СТУВАТИ розм. рідше, ПІДХЛЬО́СКУВАТИ розм. рідше, ПІДШТО́ВХУВАТИ розм., НАДДАВА́ТИ розм., ПРИСПІША́ТИ (ПРИСПІ́ШУВАТИ) діал.; НАБЛИЖА́ТИ (НАБЛИ́ЖУВАТИ), ПРОШТО́ВХУВАТИ розм. (прискорювати настання або кінець чогось). — Док.: приско́рити, пришви́дшити, форсува́ти, підігна́ти, підхльо́снути, підштовхну́ти, надда́ти, приспіши́ти, набли́зити, проштовхну́ти. Максим все ускладнював і ускладнював акробатичні вправи, прискорюючи темп виконання їх (Д. Ткач); Йому не хотілося сутичкою з батьком ганьбити себе, і він, круто повернувшись, пришвидшив крок (В. Речмедін); Час грав проти нас, і ми мали — це давало нам чи не єдиний мислимий ще шанс — за всяку ціну форсувати події (Н. Тихий); І полями розгарячено линув "ЗІС" тепер, ніби жданий час побачення підганяв шофер (І. Гончаренко); Так він і скаже Маріоарі, добре, що згадав, сказано, хміль підгонить думку... (М. Чабанівський); Вони підштовхували розмову, в'язали її прикро, слово до слова, як обірвані в негоду дроти (Ю. Мушкетик); Наддавати ходи; Тюрки не приспішали справи з чужинцем; вони ніби намагались якнайдовше протягнути цей приємний випадок побалакати про всякі новини (О. Досвітній); Начко тягнув п'яного Ернеста щосили з собою і приспішував кроку, кленучи його в душі (І. Франко); Треба дбати за народну справу, Швидше всім прокинутись від сну, Одігнать минувшину криваву, Наближать годиноньку ясну! (П. Грабовський); В земних пластах шахтар, учений в кабінеті, наближуйте прихід прекрасної пори (В. Сосюра); Він їхав до Москви проштовхувати якийсь свій винахід, боротися проти бюрократів (В. Собко).
-юю, -юєш, недок., прискорити, -рю, -риш, док., перех.
1) Робити що-небудь швидшим, збільшувати швидкість чогось.
2) Робити що-небудь частішим; скорочувати проміжки між якимись діями. Прискорювати крок.
3) Впливаючи на який-небудь процес, розвиток чогось і т. ін., пришвидшувати його перебіг. || Наближати початок або кінець чого-небудь; скорочувати час настання чогось.
недок. прискорювати, док. прискорити
1) (збільшувати швидкість) to accelerate; to speed up; to quicken
прискорювати кроки — to mend one's pace, to speed one's pace, to quicken one's steps
прискорювати хід — to gather speed, to pick up speed, to increase the speed
2) (наближати прихід та ін.) to hasten, to precipitate
Хуткішати, захугкішувати, захуткішати, похуткішувати, похуткішати, схуткішувати, схуткішати, швидкувати, швидкнути, зішвидкувати, зішвидкнути, пошвидкувати, пошвидкнути, швидчати, швидченути, зішвидчати, зішвідченути, пошвидчати, пошвидченути, швидшати, швидшанути, зіііівидшати, зішвидшанути, пошвидшати, пошвидшанути
【未】
1) 加速, 加快
Прискорювати крок 加快脚步
2) 提前, 促进
Приско́рювати, -рюю, -рюєш
Accelerera; hasta, skynda
Akselerere; haste, skynde
Accelerere; haste, skynde