інтерполя́ція
• інтерполяція
(від лат. interpolatio — зміна, спотворення, фальшування)
- вставка до тексту твору; виправлення автентичного тексту чужою рукою. До І. нерідко вдавалися переписувачі рукописних житійних та ін. творів, вводячи в первісний текст слова, фрази і навіть цілі епізоди. Вносити І. може редактор, який відновлює незрозуміле чи пошкоджене місце в тексті, доповнює його. І. є допоміжним матеріалом при вивченні історії написання твору, визначенні способу його інтерпретації та ін.
М. М. Гнатюк.
інтерполяція, род. інтерполяції
(від лат. interpolate – зміна)
знаходження проміжних значень функції на підставі деяких відомих її значень.
• Існує також близьке до інтерполяції завдання, яке полягає в апроксимації будь-якої складної функції іншою, більш простою функцією (Гинзбург).
• На практиці найчастіше застосовують інтерполяцію многочленами (Гинзбург).
-ї, ж.
1) спец. Текстова вставка пізнішого походження, якої не було в оригіналі.
2) мат. Знаходження проміжних значень функції на підставі деяких відомих її значень. || Знаходження проміжних значень величини за деякими заданими значеннями.
інтерполя́ція:
— вставлення до рукописного тексту слів і речень, що не належать авторові [47]
— зміна [53]
— зміна, вставка в чужий текст [34]
— неавторські вставки в текст під час переписування його [43]
Визначення функції на заданому проміжку на підставі значень, які вона приймає у заданих точках цього проміжку; і. лінійна — і., при якій функція, що визначається, є лінійною.
[interpol'acja]
ж.
interpolacja
Додаток (не автора)
Interpolation, intercalation
Interpolation
Interpolasjon
Interpolation