ПО-ВУ́ЛИЧНОМУ, присл., розм.
Неофіційно, на прізвисько.
На західній околиці села, біля самого байраку, живе Йосип Вихор, по-вуличному – Йонька (Григорій Тютюнник);
Наспівуючи, я добігаю до обійстя дядька Миколи, якого по-вуличному прозивають Бульбою (М. Стельмах);
Жартував тільки Філон, на прізвище Мальований, по-вуличному Кібчик (Ю. Мушкетик);
Був то Іван Гуца, по-вуличному Панок, що десять років у графа Сангушки за льокая служив (У. Самчук).