АМО́РФНИЙ, а, е.
1. геол., хім. Який не має кристалічної будови.
Існують тіла кристалічні та аморфні, тобто ті, в яких відсутня симетрія у розташуванні атомів або молекул (з наук.-попул. літ.);
Прикладами аморфних тіл можуть служити скло, смоли та пластмаси (з навч. літ.);
При малому вмісті графіту тверда поверхня дисперсної фази сприяє кристалізації аморфної частини полімеру (із журн.).
2. перен., книжн. Безформний, розпливчастий.
На історичних шляхах бувають періоди занепаду, коли суспільство перетворюється на аморфну масу так званого народонаселення, і тоді природний акт громадської порядності перетворюється в прояв героїчної мужності (Б. Антоненко-Давидович);
Народна релігія не обмежувалася жорстко визначеними релігійними уявленнями, була відкритою і досить аморфною, іноді поєднувала суперечливі уявлення і погляди (із журн.).
-а, -е.
1) хім., геол. Який не має кристалічної будови.
••
Аморфні метали — тверді некристалічні метали та їх сплави.
2) книжн. Безформний, розпливчастий.
[amorfnyj]
прикм.
amorficzny
БЕЗФО́РМНИЙ (про фізичні тіла — який не має певної форми, чітких обрисів), АМО́РФНИЙ книжн.
1) amorphous
2) перен. (безформний) formless, shapeless
див. слабодухий
Амо́рфний, -на, не
Amorf; formlös
Amorf; formløs
Amorf; formløs
Безфоремний