ПОМИШЛЯТИ

ВВАЖА́ТИ (УВАЖА́ТИ) перев. із спол. що (мати певну думку), ДУ́МАТИ, ГАДА́ТИ, ПОМИШЛЯ́ТИ, ПОКЛАДА́ТИ, МИ́СЛИТИ розм.; ДОПУСКА́ТИ, ПРИПУСКА́ТИ (вважати за можливе). — Док.: поду́мати, поми́слити, покла́сти, допусти́ти, припусти́ти. — Наш колектив вважає, що доноси принижують людину (О. Гончар); Так, ти стаєш мені на дорозі і уважаєш, що маєш на мене право (М. Коцюбинський); Мати вже зараз думає, що його хто-небудь з багачів.. скривдив (Марко Вовчок); Тимко ще трохи чекав, гадаючи, що, може, вона вийде (Григорій Тютюнник); Не помисли.., Що до тебе я став не таким (М. Старицький); Товариство (Кирило-Мефодіївське) покладало, що перше всього треба кріпакам дати волю (Панас Мирний); — Їй-богу, Семен розумніший, ніж я мислив (М. Коцюбинський); Не допускаючи цього, він, проте, іноді помірковував, що.. його вб'ють і тоді Орися вийде заміж за іншого (Григорій Тютюнник); Тільки короткозорі можуть припускати, що всі чари жінки — у зовнішній красі чи модному платті (Ірина Вільде).

ДУ́МАТИ що, про кого-що і без додатка (бути зайнятим думками про когось-щось, мати свою думку про кого-, що-небудь), ГАДА́ТИ, МА́ТИ НА ДУ́МЦІ (МА́ТИ НА МИ́СЛІ) (МА́ТИ В МИ́СЛІ і т. ін.) що, МА́ТИ ГА́ДКУ про кого-що, ПОМИШЛЯ́ТИ, МИ́СЛИТИ розм.; МІРКУВА́ТИ, РОЗМІРКО́ВУВАТИ, РОЗДУ́МУВАТИ, РОЗГА́ДУВАТИ, РОЗМИШЛЯ́ТИ, РОЗМИ́СЛЮВАТИ, МІЗКУВА́ТИ розм., РОЗДУ́МУВАТИСЯ розм., РОЗУМУВА́ТИ розм., МЕТИКУВА́ТИ розм., КУМЕ́КАТИ розм., МИКИ́ТИТИ розм., РОЗКИДА́ТИ перев. із сл. розумом, умом і т. ін., розм., КМІТИ́ТИ (КМЕТИ́ТИ) розм., КМІТУВА́ТИ (КМЕТУВА́ТИ) розм., ГАДКУВА́ТИ діал., МУСУВА́ТИ діал. (перев. без додатка — заглиблюватися в якісь думки, зважуючи, враховуючи всі деталі); НОСИ́ТИСЯ з чим, розм. (приділяти надто багато уваги чомусь). — Док.: поду́мати, погада́ти, поми́слити, зміркува́ти, розміркува́ти, розми́слити, помізкува́ти, пометикува́ти, покуме́кати, розки́нути, подиви́тися розм. — Нема тобі чого думати та гадати. Гаятись тепер небезпечно.., їдь і не сперечайся! (І. Нечуй-Левицький); Те, чого Левенець не мав і в думці, Самусь уже знав, як таблицю множення (П. Загребельний); Ченці і барони Розвернулись у будинках І гадки не мають — Бенкетують (Т. Шевченко); Еней один за всіх не спав; Він думав, мислив, умудрявся, Як Турна-ворога побить (І. Котляревський); Не візьму Марти я й сам, — помишляю (Марко Вовчок); Почав (Лазаревський) міркувати, чим і як допомогти Тарасу Григоровичу (З. Тулуб); Роздумуючи та розмірковуючи, вийшли наші друзі бруківкою за село (Д. Бедзик); Об чім же вона там не думала?.. об чім не розмишляла?.. чого то не розгадувала?.. (Г. Квітка-Основ'яненко); Розмислюючи, давав (Вишневецький) накази (І. Ле); З якогось часу Миколі починало подобатись мізкувати над задачками (Ю. Мушкетик); Частенько-часто, сидячи поруч із дівчиною, роздумувався він про свою жінку (Марко Вовчок); Сидячи вечорами в своїй кімнаті, самотній і худий, Льова Роттер отак невесело розумував (В. Підмогильний); Сидю я самотою в хаті та вже метикую: чи й, справді, не розлучиться мені з чоловіком? (А. Кримський); — Моя це і єсть пропозиція про червоний прапор; — от нехай Максим скаже: кумекали ми з ним про це ще в потаємному гуртку (Ю. Смолич); "Що робить?" — микитив наш Клим Нетудихата (С. Олійник); Дружина лише вражено зітхала, в душі горда за чоловіка, що вільно розкидав умом, удався на складні міркування (К. Гордієнко); — Як би вислизнути з-під ласкавої опіки? — кмітували друзі (Я. Качура); Він не тямив себе і, гадкую, не пам'ятає, що кричав тоді (В. Дрозд); Довго він мусував про своє безталання (Словник Б. Грінченка); Чого ж триматись, чого ж мучитись, чого ж у сутінках носитися з болісними думками й догадками? (М. Стельмах); — Чіпко!.. — молила вона. — Покинь (розбій).. — Побачу, Галю. Подивлюся... (Панас Мирний). — Пор. обду́мувати.

ПОМИШЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОМИ́СЛИТИ, лю, лиш, док.

1. без дод. Розмірковувати над чим-небудь.

Не візьму Марти я й сам, – помишляю, та й роздумався, як би її взяти... (Марко Вовчок);

Та так собі подумав, так помислив: “А чи не краще б було, Коли б ти, братику мій, Ясне сонечко, та по-зимньому ісходило?” (П. Тичина);

Тільки він отак помислив, справи всі свої обчислив, як побачив тую ж мить – Біля нього цар стоїть (Л. Первомайський).

2. про що, за що, розм., об чім, о чім, також з інфін. Думати, мислити, мріяти про щось, прагнути до здійснення чого-небудь.

Як тілько що восток [схід] зардівся.., То Турн тогді [тоді] уже наївся, Оп'ять о битві помишляв (І. Котляревський);

Вона помишляла покинути нудну амбулаторію (В. Гжицький);

Ні про який розбій не помишляю. Живу – двері навстіж для всіх добрих людей (С. Журахович);

// У думках зосереджуватися на чому-небудь.

На що не гляну, про що не помислю – усе зведу на одно... (М. Коцюбинський);

А Варка у дворі щовечора – .. чи добре, чи недобре се було – вона .. об тім не подумала, не помислила (Марко Вовчок).

3. із спол. що. Мати певну думку, вважати.

Не помисли, моя ти порадо, Що до тебе я став не таким (М. Старицький);

Коли помислиш ти, що в безвихідь зайшов, – згадай згорьованих та одиноких (М. Рильський).

4. тільки док., розм. Подумати, поміркувати над чим-небудь.

– Помисли лишень, Галю, коли ми усі підемо у наймити, так усі чоботи собі покупимо, а тобі вже найкращі (Марко Вовчок);

Краще помислити, як скласти йому звіт про розгром банди, скільки .. відвести місця Нечуйвітрові, а скільки й собі... (М. Стельмах).

недок. помишляти, док. помислити

(про щось) to think (of, about); to dream (of); to design, to purpose, to intend

див. думати; мріяти