ЗАКО́ПУВАТИ кого, що в що, в чому і без додатка (зробивши заглиблення і поклавши в нього кого-, що-небудь, закидати зверху чимось сипким), ЗАРИВА́ТИ, ЗАГРІБА́ТИ, ВКО́ПУВАТИ (УКО́ПУВАТИ), ВРИВА́ТИ (УРИВА́ТИ), ВГРІБА́ТИ (УГРІБА́ТИ), ЗАГРОМА́ДЖУВАТИ кого, що в чому, рідко. — Док.: закопа́ти, зари́ти, загребти́, вкопа́ти (укопа́ти), ври́ти (ури́ти), вгребти́ (угребти́), загрома́дити. Люди кинулись ховати своє добро: закопували в землю намисто, полотна, рушники, ховали в ожередах свитки та кожухи (І. Нечуй-Левицький); Побігло (хлоп'я) до кутка, прорило в долівці ямку, положило гроші і, заривши, знову сіло коло бочки (Панас Мирний); — Буває і так: якесь стерво копає, копає комусь яму, аж з шкури вилазить, а в цій же ямі і загрібають його шкуру (М. Стельмах); Партизани під командуванням Тура вкопали під рейки три авіабомби (М. Стельмах); — Тепер троянці в западні. Живцем в землі їх загромадим, Разком на той світ одпровадим (І. Котляревський).
ЗАКО́ПУВАТИ (закріплювати одним кінцем у викопаному заглибленні), ВКО́ПУВАТИ (УКО́ПУВАТИ). — Док.: закопа́ти, вкопа́ти (укопа́ти). Семко та Горіх завчасно натесали стовпів і закопували їх на нових межах (С. Чорнобривець); На майдані перед замком вкопували риштовання задля огневих штук (О. Стороженко); Після війни на попелищі артільного двору вкопували удвох першого стовпа (Ю. Мушкетик).
УКО́ПУВАТИ¹ (ВКО́ПУВАТИ), ую, уєш, недок., рідко, УКОПА́ТИ (ВКОПА́ТИ), а́ю, а́єш, док., що, розм.
Викопати, вирити з землі що-небудь, накопати чогось.
Вкопай бараболі на борщ (Сл. Б. Грінченка);
– Ходімо хоч глини вкопаємо (П. Панч);
// Викопати, вирити в землі (яму, криницю і т. ін.).
УКО́ПУВАТИ² див. вко́пувати¹.
Викопати, вирити з землі що-небудь, накопати чогось. || Викопати, вирити в землі (яму, криницю і т. ін.).
II див. вкопувати 1).укопуватисяукоренити, укоренитися, укорінений, укорінення, укорінювання, укорінювати, укорінюватися, укоріняти, укорінятися див. вкопуватися, вкоренити і т. д.