НЕГУ́СТО.
Присл. до негусти́й 1.
Ворог ішов в лобову атаку на гармати, негусто стріляючи (Ю. Яновський);
// у знач. пред. Мало, небагато.
Сьогодні пасажирів у прямому [поїзді] було негусто – всі верхні полиці виявились вільними (О. Гончар).
МА́ЛО присудк. сл. (менше, ніж треба), НЕДОСТА́ТНЬО, НЕГУ́СТО розм., О́БМАЛЬ розм., ЗАМА́ЛО розм., СКУПЕ́НЬКО розм. Голова велика, а розуму мало (М. Номис); І хоч дали йому тоді корисне діло — пожежню, він, проте, вважає, що цього йому недостатньо (О. Гончар); Сьогодні пасажирів у прямому (поїзді) було негусто (О. Гончар); — Може, на війні людей обмаль, а нас тут затримують (П. Кочура); Самих колодязів замало. Ставків би ще (М. Рильський); Хто з їх дурніший двох? Та глузду, казать, скупенько у обох... (П. Гулак-Артемовський).
Присл. до негустий 1). || у знач. присудк. сл. Мало, небагато.
див. мало