ЗАКЛЕ́ЮВАТИ

ЗАКЛЕ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАКЛЕ́ЇТИ, е́ю, е́їш, док., перех. Намазуючи чимось липким, змочуючи клей на чомусь, зліплювати, склеювати що-небудь. Макар Іванович заклеював лист (Коцюб., І, 1955, 164); Він дописав листа, вклав його у конверт, старанно заклеїв і написав адресу (Головко, II, 1957, 552); // Наліплюючи, наклеюючи, покривати щось. — А зараз поможи мені вікна заклеювати. Щоб скло не повилітало від струсу (Кучер, Чорноморці, 1956, 34); Василько і сам почав вірити, що то написали партизани, хоч добре знав, хто заклеїв фашистський напис (Турч., Зорі.., 1950, 15). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 147.