БОРОДАТИЙ

БОРОДА́ТИЙ, а, е.

1. Який має бороду.

– Гей! – крикнув на хазяїна бородатого, що тут на рундуці гроші в долоні лічив, дзвякаючи. – Дайте дівці пообідати! (Марко Вовчок);

За столом говорив бородатий селянин (Іван Ле);

Цап рогатий, бородатий Зразу лобом з ніг збива (С. Олійник);

До легень бородатих та вусатих чоловіків потрапляє значно більше шкідливих речовин (з газ.);

// у знач. ім. борода́тий, того, ч. Людина з бородою; бородач.

Василько знову закрив очі й знесилено похилився бородатому на руки (П. Панч);

Бородатий глянув на Калинку так, наче той був несповна розуму (А. Дімаров).

2. перен., розм. Старий, застарілий, давно відомий.

Як отут не згадати і не перефразувати старий бородатий анекдот (з газ.).

БОРОДА́НЬ розм. (бородатий чоловік), БОРОДА́Ч розм., БОРОДА́ТИЙ розм., БОРОДА́Й розм. рідко; БОРОДА́ розм. (звичайно в звертанні). З Максимом Рильським бесідує Петро Вершигора — кінематографіст, партизан, письменник — чудесний бородань з молодими хитрими очима (Ю. Мартич); Молодь танцювала.. А згодом уже хтось і з вусачів та бородачів з силою вдаряв шапкою і ставав у коло (Ю. Збанацький); — От побачите! Накликала я і вусатих, і бородатих, і сивоволосих, і лисих, як облизаний макогін! — говорила і разом реготалась Христина (І. Нечуй-Левицький); На роботу він (купець) приймав тільки старовірів, яким був сам. Це були один в один бородаї в личаках і яскравих сорочках (Ю. Смолич); — Ей, борода, у тебе мій диск? (О. Гончар).

[borodatyj]

прикм.

brodaty

【形】 有大胡子的

Борода́тий, -та, -те

Skjegget

Skäggig

Skægget

Bearded