АЛХІ́МІЯ, ї, ж.
За часів Середньовіччя – донауковий напрям у розвитку хімії, головною метою якого були пошуки способів перетворення простих металів на золото та срібло за допомогою “філософського каменю” як чудодійної речовини.
В свій час середньовічна алхімія послужила новітній хімії (Леся Українка);
Алхімією чи знахарством мені це нове відкриття пахне (Ю. Мушкетик);
З'явилася алхімія, що стояла на діалектичній платформі і припускала можливість переробки, скажімо, олова на золото (з наук. літ.).
Дослідження, почасти засновані на експериментах, з метою одержання так званого філософського каменя, який давав би змогу перетворювати звичайні метали на золото, й так званого еліксиру життя, який мав би служити ліками від усіх хвороб та продовжувати життя; в Єгипті та Китаї а. займалися ще в стародавні часи, у Європі в VIII-XVIII ст.
-ї, ж.
Середньовічне містичне вчення, спрямоване на відшукання чудодійної речовини – "філософського каменя", за допомогою якого можна було б перетворювати прості метали на золото, лікувати різні хвороби та ін.
[ałhimiia]
ж.
alchemia
Alkemi, guldmakarkonst, guldmakeri
Alkymi, gullmakeri
Alkemi, alkymi
Alchemy