ПОВТО́РЮВАННЯ

ПОВТО́РЮВАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. повто́рювати і повто́рюватися. Митець сьогодні уже долає в собі вчорашню творчість.. Він уникає повторювань, копіювань, бо там, де повторення, — зникає мистецтво (Мист., 4, 1967, 16). 2. Те саме, що повто́рення 2. — Та чому ж у вас так мало їсти дають? — запитав я, здивований і немило вражений тими повторюваннями в словах Михася про їду, обіди та голод (Фр., І, 1955, 193). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 696.