ФІ́ҐЕЛЬ, гля, ч.
1. заст. Завиток (архітектурна оздоба); розчерк (на письмі).
2. перев. мн., перен., розм. Витівки, штуки, трюки.
[Старостина:] Ми знаємо давно, що граф на жарти і на фіґлі здатний, і нас нічим він не здивує (І. Карпенко-Карий);
Вся рота реготала від тих фіґлів, які я витворяв (з мемуарної літ.);
– Це ти, Юрку, і фіглювати не вмієш? З ними, з фіґлями, і працювати легше (М. Томчаній).