СТИШУВАТИ

СТИ́ШУВАТИ, ую, уєш і рідко СТИША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СТИ́ШИТИ, шу, шиш, док., що, кого.

1. Робити тихішим, не дуже чутним, приглушувати (звук, шум і т. ін.).

2. Робити повільнішим, менш швидким; уповільнювати.

Підходячи до землянки, де жив механік, Петру стишує ходу (М. Чабанівський);

Кінь забасував по піску, стишив біг, а потім пішов ступою (Ю. Мушкетик);

У Тасі ломило спину, вона раз у раз намагалася випростатись. Варфоломіївна помітила це й стишила темп роботи (Л. Дмитерко);

// Змушувати рухатися повільніше.

Коло третьої хати він стишує коней (В. Кучер);

Роман стишив коня, замилувався літньою красою (В. Минко).

3. Послаблювати силу вияву чого-небудь.

– Отак стискують строки .. Якась дурна гонитва за благополучними цифрами. – Ну, знаєш... Цифра – річ державна, річ поважна, – спробував стишити Остапчуків запал Данилевський (С. Журахович);

– Леночка! Ти вже тут? – одразу ж стишила свій гнів Крихточка (Яків Баш);

// Робити менш відчутним (біль, почуття і т. ін.); угамовувати.

Созоненко .. кладе руку до грудей, щоб стишити нею біль (М. Стельмах).

4. Примушувати заспокоїтися, утихомиритися.

Вона сліз своїх не впиняла, розливалася, – хотіла, щоб він .. її розважив, стишив (Марко Вовчок).

Прити́шувати (сти́шувати і т. ін.) / прити́шити (сти́шити і т. ін.) ходу́ див. прити́шувати;

(1) Сти́шувати / сти́шити го́лос – говорити тихше, переходити на шепіт.

– Дозвольте, Варваро Павлівно? – стишуючи низький, басовитий голос, запитав він (В. Собко);

Стишивши голос, почав [Рубанюк] викладати план підпільного комітету (І. Цюпа);

Ремісники стишили голоси й далі щось пошепки говорили один із одним (С. Скляренко);

(2) Сти́шувати / сти́шити [своє́] се́рце – переставати хвилюватися, тривожитися і т. ін.

[Марина:] Вгамуй, ріднесенький мій, стиш своє серце: його лукавий бентежить, бунтує гріхом (М. Старицький);

(3) Сти́шувати / сти́шити хід – сповільнювати свій рух, зменшувати швидкість (про транспортні засоби, поїзда, автомобілі і т. ін.).

Поїзд стишує хід, зупиняється (Ю. Збанацький);

Тільки що виїхали в сусіднє село, машина стишила хід, а потім зупинилася (М. Томчаній);

Біля мосту, що високо піднімався над рікою, машиніст завжди стишував хід (С. Чорнобривець);

Коли “Лахтак” підійшов зовсім близько, капітан наказав стишити хід (М. Трублаїні).

УПОВІ́ЛЬНЮВАТИ (ВПОВІ́ЛЬНЮВАТИ) (робити повільнішим якийсь рух), ПРИТИ́ШУВАТИ, СТИ́ШУВАТИ, ЗМЕ́НШУВАТИ, ЗВІЛЬНЯ́ТИ діал.; ЗАГАЛЬМО́ВУВАТИ, ПРИГАЛЬМО́ВУВАТИ (за допомогою гальма); ПРИТРИ́МУВАТИ, ПРИДЕ́РЖУВАТИ (звичайно ходу). — Док.: упові́льнити (впові́льнити), прити́шити, сти́шити, зме́ншити, звільни́ти, загальмува́ти, пригальмува́ти, притри́мати, придержати. Один ворон уповільнив літ, ніби завмер на місці (Григорій Тютюнник); Старий притишує ходу (З. Тулуб); Поїзд стишує хід, зупиняється (Ю. Збанацький); Коні зменшили біг, а врешті стали (М. Коцюбинський); На вулиці.. Дарка звільняє ходу (Ірина Вільде); Лише пірнаючи в лощину,.. пригальмував Павло машину (М. Упеник); Я теж придержую ходу (А. Тесленко).

【未】

1) 压倒(声音)

Стишувати голос 压倒(某人的) 说话声音

2) 放慢, 减速

3) 忍住, 抑制住; 制止住