НЕЗЦІЛЕННИЙ

НЕЗЦІЛЕ́ННИЙ, а, е.

Якого не можна вилікувати, зцілити.

І почуття це її не зраджувало навіть у найтяжчі, в найчорніші дні. Воно її рятувало і підтримувало навіть тоді, коли, прикута до ліжка незціленною хворобою (з наук.-попул. літ.);

// у знач. ім. незціле́нний, ного, ч. Той, кого не можна вилікувати, зцілити.

Сповідали, причащали [товариша] Й ворожки питали, – Не помогло... з незціленним В дорогу рушали (Т. Шевченко).

НЕВИЛІКО́ВНИЙ (про душевні муки, горе тощо, а також про соціальні вади — якого не можна позбутися), НЕВИГО́ЙНИЙ, НЕЗАГО́ЙНИЙ, НЕЗГО́ЙНИЙ, НЕЗЦІЛЕ́ННИЙ рідше, НЕЗЦІЛИ́МИЙ рідше. Розклад, грабіжництво, продажність роз'їдали армію і тил. Хвороби здавались невиліковними (О. Гончар); Розумію твій невигойний біль, а з ним і твою перебільшену тривогу за мене (Н. Тихий); Дві рани залишила війна в її серці, дві незагойні рани. Дві похоронні грамоти (І. Цюпа); Відчаєм та незгойним болем обіймалася Юхимова засмикана в нерозумному клопоті душа (І. Ле); Сіяла (наречена) вся, як сонце, а в очах світилася незцілима мука (Г. Хоткевич). — Пор. невигу́бний.

Якого не можна вилікувати, зцілити: незціленний хворий. Сповідали, причащали [товариша] Й ворожки питали, – Не помогло... з незціленним В дорогу рушали (Т.Шевченко).

Незціле́нний, -на, -не

Incurable