ЗАКЛИ́ЧНО

ЗАКЛИ́ЧНО. Присл. до закли́чний. Десь далеко, ніби намагаючись перемогти вітряні далі, гудів працьовитий тепловоз, гудів настирливо, заклично (Собко, Нам спокій.., 1959, 158); Час від часу заклично обзивається золотавий горн. Чути вигуки команд (Збан., Малин. дзвін, 1958, 217). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 149.