БАША.См. Паша.
БАША́, і́, ч.
У давній Туреччині та Єгипті – титул найвищих урядовців, вельмож та генералів.
У туркені яничари І баша на лаві (Т. Шевченко);
– Надивилися ми там [у Синопі] на всячину: і на сади райські, і на палаци башів, і на муки невільницькі (З. Тулуб).
-і, ч., іст.
У Туреччині та Єгипті – титул найвищих урядовців, вельмож і генералів.
ПАША́, БАША́ фольк. Вітрила горять на фрегатах, Тікає турецький паша (М. Нагнибіда); Баша турецький, Недовірок християнський, вже по ринку походжає (дума).
БАША.См. Паша.
[basza]
ч.
basza тур.
Баша́, -ші́, -ше́ю. Туре́цький баша́
баша (паша)
турецький воєначальник
Паша (високий турецький титул) [XI]
див. паша