НЕЗМІ́РЯНО

НЕЗМІ́РЯНО. Присл. до незмі́ряний. — Ростуть синки — незміряно, як кажуть, мов з води (Гірник, Сонце.., 1958, 36); Казкове авто вилітає на брук, розсипає сліпуче срібло, стеле дорогу — фантастичну, незміряно прекрасну (Мик., II, 1957, 66). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 320.