ШАБА́ШНИК

ШАБА́ШНИК, а, ч., розм., зневажл. Той, хто підряджається для халтури (у 1 знач.). — Він не людей прикрутив, а ледарів та отих шабашників, що в гарячу пору роботу кидають (Кучер, Трудна любов, 1960, 315). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 394.