МАТЕРІАЛІ́СТ, а, ч.
1. Послідовник матеріалістичної філософії.
Як дослідник природи, він [І. Мічурін] був матеріалістом-діалектиком (О. Довженко);
– Надія – це, понімаєте, ідеалістична річ, а ми – матеріалісти; ми дивимось на це з точки зору неминучості певного історичного процесу (Б. Антоненко-Давидович);
Матеріалісти за вихованням, в глибині свого “я” кожен прагнув безсмертя (А. Дімаров).
2. Людина, що вузькопрактично, раціоналістично ставиться до дійсності, заперечує ідеальне, високе.
– А то я б був думав, що й ви пристали до того гурту, що уважає Богдана Олеся за матеріаліста й бог зна якого вдоволеного й щасливого. А все через те, що він зачиняє душу й не виносить свойого я на торг. (О. Кобилянська);
А все ж таки була одна пісня, котра зворушувала його. Як співали “Родимий краю”, цей матеріаліст плакав (Б. Лепкий);
// розм. Той, хто на перше місце ставить особисту вигоду.
[Печариця:] А на лихої години я буду це робити [вчити дітей]? Що мені з того за користь? .. [Галя:] О, який же ви матеріаліст! (Панас Мирний);
В бесіді вони [ліберали] часто люблять широкі, розмашні фрази, грімкі слова, – а на ділі вони крайні матеріалісти, консерватисти та самолюби (І. Франко);
– Небо кольору папірця в п'ять карбованців, – сказав він. – Ви такий матеріаліст? – Безперечно. (В. Підмогильний).
-а, ч.
1) Послідовник, прибічник матеріалістичної філософії.
2) Людина, що вузько практично, раціоналістично ставиться до дійсності, заперечує ідеальне, високе. || розм. Той, хто на перше місце ставить особисту вигоду.
[materialist]
ч.
materialista
【阳】 唯物主义者, 唯物论者
Materialist
Materialist
Materialist
Materialist