СТАРОЖИ́ТЕЦЬ, тця, ч., рідко.
Те саме, що старожи́л 1.
– Вживемо заходів, щоб ти перестав платити оренду за землю, якої власник і в вічі не бачив, а прадід твого прадіда вже був на ній старожитцем (Ю. Яновський).
-тця, ч., рідко.
Те саме, що старожил 1).