ФІГУРА́ЦІЯ

ФІГУРА́ЦІЯ, ї, ж., муз. Ускладнення, прикрашання основи музичного твору шляхом введення фігур (у 6 знач.). Композитор [А. Штогаренко] вельми обережний щодо чистої квінти в фігураціях флейт: жодного разу вона не створює з основним третім голосом повного тризвука або його обернення (Нар. тв. та етн., 1, 1964, 28). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 585.