ОЗВІРІ́ЛО.
Присл. до озвірі́лий 2, 3.
Підбіг [Ваня] до Жучка й .. почав озвіріло бити його в голову, бік, живіт (В. Підмогильний);
З обох боків імператорського ложа виникли з темряви зовсім голі юнаки, .. оббігали ложе, охоплювали його, озвіріло, хтиво тягнулися до неї [Євпраксії] (П. Загребельний).
Дієприслівникова форма: озвірівши
озверетьДеепричастная форма: озверев
Присл. до озвірілий 2).