АКОМПАНІА́ТОРКА

АКОМПАНІА́ТОРКА, и, ж. Жін. до акомпаніа́тор. Не мав він.. бажання нав’язувати скрипалеві та його акомпаніаторці свої незакінчені твори (Дмит., Розлука, 1957, 180). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 27.