ХЛАМІ́ТТЯ

ХЛАМІ́ТТЯ, я, с., розм. Те саме, що лахмі́ття. Які [в’язні] лежать на великому гуртовому полу серед брудного хламіття, які сидять там, гуляючи в карти.. Це — злочинці (Гр., II, 1963, 444). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 76.