ХАЛЯ́ВА, ХОЛЯ́ВА и, ж.
1. Верхня трубчаста частина чобота, що прикриває литку.
Невідома підійшла під ліхтарню і почала об стовпець обтирати свої покаляні чоботи з кривими закаблуками, драними халявами (Панас Мирний);
Тарас Григорович влаштовувався в густих кущах, витягав з-за халяви крихітну записну книжечку і писав вірші (З. Тулуб);
Чоботи з жовтої юхти, з довгими дебелими халявами справді здавались непомірними і важкими для легкої, красивої фігури Черниша (О. Гончар);
* У порівн. Роксолана знизу дивилась на обличчя Михайликове, від сонця чорне, як халява (О. Ільченко).
2. перен., лайл. Неохайна, розпусна чи скупа людина.
Тут Бахус п'яний обізвався, Венеру лаяти начав..: – Пійди [піди] лиш ти к чортам, плюгава, Невірна, пакосна, халява! (І. Котляревський);
– А ти, кажеш літом і свічки не світиш! Жалієш грошей. Ех ти, халява (Панас Мирний).
ganga f, momio m, chollo m
••
на халяву — de balde, de bóbilis, de mogollón, de rositas
на халяву и уксус сладкий — cuando se come de gorra, el vinagre parece dulce
жить на халяву — vivir de gorrón
получить на халяву — pegar un pelotazo
Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка.- Павленков Ф.,1907.