НАДИ́ХУВАТИСЯ¹, уюся, уєшся, недок., НАДИ́ХАТИСЯ, нади́хаюся, нади́хаєшся і нади́шуся, нади́шешся, док.
Багато, досхочу подихати.
Їй хотілося, як тому вітрові, по степу ганяти, надихатися польового повітря, щоб аж у грудях займалось (Панас Мирний);
Після підвалу Це повітря здавалося таким цілющим, що вона не могла надихатися (А. Хижняк);
Перед смертю не надишешся (приказка);
// Дихаючи, вбирати в себе що-небудь.
Вона надихалась у церкві ладану, і їй тепер здається, що його запах стоїть і тут, на вулиці (О. Донченко);
– Коли надихаєшся голубого диму, голова закрутиться, сп'яніє і не встоїш на ногах (С. Чорнобривець);
* Образно. Борис сидів, впивався тим чудовим видом, надихувався якимсь дивним, чистим супокоєм (І. Франко).
НАДИ́ХУВАТИСЯ² див. надиха́тися.
НАДИХА́ТИСЯ (НАДИ́ХУВАТИСЯ) чим і без додатка (відчувати приплив душевного піднесення під впливом чого-небудь, перейматися натхненням), ОКРИЛЯ́ТИСЯ (ОКРИ́ЛЮВАТИСЯ) без додатка, підсил., ОДУХОТВОРЯ́ТИСЯ книжн. рідше, ОДУШЕВЛЯ́ТИСЯ заст.; ЗАПА́ЛЮВАТИСЯ до чого, чим і без додатка, підсил., ЗАГОРЯ́ТИСЯ (ЗАГОРА́ТИСЯ) підсил. (починати відчувати запал, натхнення від якогось почуття, прагнення і т. ін. або до якої-небудь справи); ЖИВИ́ТИСЯ (знаходити в чому-небудь підтримку своїх бажань, почуттів). — Док.: натхну́тися (надихну́тися), окрили́тися, одухотвори́тися, одушеви́тися рідко запали́тися, загорі́тися. Творчість не підкоряється ні обліку, ні регулюванню. Не можна надихатися за замовленням (П. Загребельний); — Дивно-хорошо! Я просто окриляюсь, дивлячись на сю натуру (природу) (Олена Пчілка); Не може (Славко) одушевлятися загальною справою (Л. Мартович); У нашім повіті.. люди запалюються до кожної спільної роботи (В. Стефаник); Дівчинка вже загорілась, захоплена Тарасовим запалом, — швидше побачити й змалювати чудове дерево (О. Ільченко); За сто літ існування новіша література наша.. живилась переважно селом, сільським побутом, етнографією (М. Коцюбинський). — Пор. 1. ожива́ти.