ШУБО́ВСЬ, виг., розм.
Те саме, що шубо́всть.
Дивлюся: йде і панотець у своїй празничній рясі. Тільки що зійшов він на середину кладки, яна його: “Тю!” – А він шубовсь в воду... (О. Кониський).