КЛОПІТНО

КЛО́ПІТНО.

1. Присл. до клопітни́й 1.

Кілька разів водій спиняв авто, нашвидкуруч щось клопітно поправляв і знову їхав (Іван Ле).

2. кому і без дод., у знач. пред. Про стан неспокою, тривоги і т. ін.

Остапові чогось було трохи клопітно на душі. Він трохи боявся жінки (Б. Грінченко);

В біологічному кабінеті .. зараз дуже шумно й клопітно (О. Копиленко);

З такими цибатими підлітками в завеликих солдатських вушанках завжди клопітно, спробуй здогадатися, що такій голові раптом уроїться (Е. Андієвська).

Кло́пітно, присл.

Solicitously; with much ado