ЖАГУ́ЧЕ

ЖАГУ́ЧЕ. 1. Присл. до жагу́чий 3; пристрасно. Я давно і жагуче хотів бачити заборонені книжки, а тим більше прокламації (Вас., II, 1959, 300); Сліпо й жагуче кохав її за те, що не знаходив іншої такої (Дмит., Розлука, 1957, 241); Тамара охопила його шию лівою рукою і жагуче поцілувала (Хижняк, Тамара, 1959, 57). 2. присл., рідко. Те саме, що жа́ді́бно. Слухають його діди,.. жагуче ловлять кожне слово.. солдатки (Гончар, Таврія.., 1957, 499). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 501.