САМОГУ́БНИЙ

САМОГУ́БНИЙ, а, е. Стос. до самогубства. Як чужаниця у своїй землі, Він навіть самогубної петлі Був зажадав у дикому відчаї,— Та смерть сама до страдника прийшла (Рильський, І, 1956, 374). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 33.