КОЛУПА́ТИ (руйнуючи поверхню, робити заглибини, ямки в чомусь), ВИКОЛУ́ПУВАТИ, ПРОКОЛУ́ПУВАТИ, КОПИРСА́ТИ, ШПО́РТАТИ розм., ДЛУ́БАТИ розм., ДОЛУБА́ТИ розм., ЛУПА́ТИ розм.; ДОВБА́ТИ (ДОВБТИ́) (перев. робити отвір, заглиблення тощо); КОЛУПА́ТИСЯ в чому (видаляти зсередини чогось які-небудь частинки). — Док.: колупну́ти, ви́колупати, ви́колупнути, проколупа́ти, копирсну́ти, шпортну́ти, довбну́ти, колупну́тися. Сидить баба на порозі, Землю колупає, На садочок на вишневий Скоса поглядає (С. Руданський); Йому було приємно, що всі дивились, як він кусав пиріг і виколупував пальцем зсередини сливи (М. Коцюбинський); Галаґанчик вибрав зручну хвилину і гвіздком проколупав у лантусі дірку (О. Донченко); Івась стояв коло столу з повними сліз очима і копирсав сам собі під нігтями (Панас Мирний); Він своїм закованим костуром почав шпортати землю (І. Франко); — Здоров був, синку, — кажу, бо зранку не бачились. Мотнув головою, а в очі не дивиться, далі собі ножиком длубає (І. Муратов); Гній злігся, змерзся, лупали (люди) ломами, плішнею (К. Гордієнко); Гострим ломом довбає Шаліфе кам'янисту землю (З. Тулуб); — Навіть не застогнав, як лікар колупався йому в рані й робив перев'язку (О. Донченко).
ПРОКОЛУ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОКОЛУПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.
1. Колупаючи, проникати всередину чого-небудь, робити отвір у чомусь.
Ґалаґанчик вибрав зручну хвилину і гвіздком проколупав у лантусі дірку .. З дірочки цівочкою посипався блискучий пісок (О. Донченко).
2. тільки док., також без дод. Колупати (у 1, 2 знач.) якийсь час.
-ую, -уєш, недок., проколупати, -аю, -аєш, проколупнути, -ну, -неш, док., перех.
1) Колупаючи, проникати всередину чого-небудь, робити отвір у чомусь.
2) тільки док., також без додатка. Колупати (у 1, 2 знач.) якийсь час.
To pick a hole (in)