НЕЗНАЙОМИЙ

НЕЗНАЙО́МИЙ, а, е.

1. Якого раніше не зустрічав, не знав, не бачив, не чув і т. ін. хто-небудь; невідомий, незнаний.

Коли хазяїн забалакувався з покупцями, він [Алі] позирав на незнайоме село (М. Коцюбинський);

Дівчатко, побачивши незнайомого пана на коні, злякано уткнулося обличчям у бабину вибійчану спідницю й голосно заплакало (О. Донченко);

– Скажи, що ти хоч ото мугикав? Де ти пісню таку видер? Зовсім якась незнайома... (О. Гончар);

// Якого не зазнавав, не відчував хто-небудь.

Пахощі з липи, теплий холод, котрий, мов літня вода, обдавав Свирида кругом, – розбудили у його голові якісь незнайомі йому ще думки (Панас Мирний);

Незнайома туга Де взялася, – не збагну і сам!.. (М. Шеремет).

2. кому, з ким. Який не належить до знайомих кому-небудь людей.

[Альбіна:] Куди ж я тут піду? Кого сховаю? Я ж незнайома тут ні з ким (Леся Українка);

[Люба:] Знаєш, коли я дивлюсь на людей, на наших героїв, мені хочеться кожному сказати – здрастуй, хоч і незнайомий (І. Микитенко);

Двоє незнайомих Сагайді бійців, сидячи під деревом, мирно бесідували (О. Гончар);

// у знач. ім. незнайо́мий, мого, ч.; незнайо́ма, мої, ж. Людина, з якою хто-небудь не підтримує знайомства, не спілкується.

Незнайомий болісно мружився – певне, його очі не звикли до такого яскравого освітлення (М. Руденко);

– То не скажеш, дівчино, як тебе звати? – перегинається [Яків] з сідла до незнайомої (М. Стельмах).

3. розм., рідко. До якої не звик хто-небудь; незвичний.

Прорвали фронт... Позаду – громи... І ми – у ворогів в тилу. Такі картини незнайомі: немає верб, немає клунь (В. Сосюра);

Для Михайла це все не так просто: сісти до чужого столу, взяти в руку незнайому ложку і їсти обід, якого ти ще не заробив (М. Томчаній).

НЕВІДО́МИЙ (такий, про якого немає даних, відомостей), НЕЗНАЙО́МИЙ, НЕЗНА́НИЙ, БЕЗВІ́СНИЙ рідше, НЕВІ́ДАНИЙ рідше, НЕЗНА́ЄМИЙ заст., поет.; НЕЗВІ́ДАНИЙ (про місце, галузь знань, почуття і т. ін. — який ще не став відомим кому-небудь); БЕЗІМЕ́ННИЙ (ім'я, назва якого невідомі); АНОНІ́МНИЙ (про автора твору або листа — який не зазначив свого імені). Стіни штрафної (карцера) поколупані, в написах, що їх залишили після себе невідомі Порфирові попередники (О. Гончар); Я відвернувся: незручно приглядатись до незнайомої людини (Є. Гуцало); — Злочин! — аж похолола Сахно.. — А може, якась незнана операція? — виринуло заперечення (Ю. Смолич); В яких гаях? В яких ярах, В яких незнаємих вертепах Ти заховаєшся од спеки..? (Т. Шевченко); Частіше стало снитися мені Усе, що у турботах, в суєті Було почав потроху забувати... Ранкових чайок крила золоті, Дитячих мрій незвідані путі (М. Нагнибіда); Безіменним героям Опору стоять пам'ятники у Франції (М. Рильський).

НЕЗНАЙО́МЕЦЬ (невідомий чоловік), НЕЗНАЙО́МИЙ, НЕВІДО́МИЙ, ІКС (умовне позначення невідомої особи). — Це не звичайне озеро, — пояснював, наближаючись, незнайомець (Ю. Збанацький); — Ви продаєте шафу, — ще раз сказав незнайомий, не стільки запитуючи, скільки стверджуючи (О. Гончар).

НЕОБІ́ЗНАНИЙ з чим і без додатка (який не знає чого-небудь, не розбирається в чомусь), НЕЗНАЙО́МИЙ з чим, НЕКОМПЕТЕ́НТНИЙ у чому і без додатка; НЕЗНА́ЮЧИЙ без додатка, рідше (який не має достатніх знань, досвіду в чому-небудь); НЕПОСВЯ́ЧЕНИЙ, НЕВТАЄМНИ́ЧЕНИЙ (у що і без додатка — який не знає чогось складного, таємничого, відомого іншим); НЕПОІНФОРМО́ВАНИЙ про що і без додатка (який не має відомостей про що-небудь). Його цікавило життя козацького табору, і він побрів понад берегом, до всього придивляючись очима необізнаного новака (С. Добровольський); Бути незнайомим з місцевими звичаями; (Берест:) Лідо, що це значить?! (Ліда:) Зараз досить одного зауваження людини некомпетентної в цій справі, — ..і все летить.. Так працювати не можна (О. Корнійчук); Щодня в операційних залах.. вони робили операції, в можливість яких звичайній непосвяченій людині важко й повірити (Ю. Смолич). — Пор. недосві́дчений.

I

【形】 不认识的, 陌生的, 生疏的; 不知道的

II

【阳】 生人, 不认识的人

1) прикм. unfamiliar, unknown; (про людей) strange, unacquainted

2) (як ім.) stranger

[neznajomyj]

прикм.

nieznajomy

Незнайо́мий, -ма, -ме

незнайо́мий, -мого, -мому; -йо́мі, -мих; імен.

Невядомы

новы

Okänd; obekant

Ukjent

Ukendt