ЛИЧАНИЙ

ЛИ́ЧАНИЙ, а, е.

Те саме, що личако́вий.

А в Волька в ногах лиснів самовар, котрий визирав з личаної циновки (І. Нечуй-Левицький);

Побіч нього сидів якийсь п'яний обідраний мужик, у безполій гуні, в чоботах, пов'язаних мотузками, в облупленій баранковій кучмі, в полотняних штанах без одної штанки; замість ременя був оперезаний личаним мотузом (І. Франко);

На одному кінці мотузка було прив'язано камінь, .. на другому, зовнішньому, – личаний квач (З. Тулуб);

// перен. Схожий на лико.

Його сині очі під личаними віями засяяли хитро й лагідно (С. Васильченко).

ЛИ́КОВИЙ (зроблений з лика), ЛИ́ЧАНИЙ, ЛУБ'ЯНИ́Й, ЛУБО́ЧНИЙ. Напередодні весни залізниця викидала жовті мішки з суперфосфатом, ликові кулі з таранею, машини та матеріали для Старостинських маєтків (О. Слісаренко); Візок залущав в його руках і розігнувся, як личана колиска (І. Нечуй-Левицький); Сивоок поволі наблизився до візка, відкинув простягнуту до нього Ситникову руку, сам заліз у луб'яний короб (П. Загребельний).

Ли́чаний, -на, -не (від ли́ко)